Меню сайту
Вхід на сайт
Календар
«  Декабрь 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Наше опитування
Який предмет Вам подобається вивчати в нашій школі?
Всього голосів: 113
ЗОШ № 11
Вчимося жити разом
Гаряча лінія
Гаряча лінія
PISA
Статистика

Екологічна стежка, як засіб формування екологічної компетенції

«Якби кожна людина на клапті землі своєї

робила все, що вона може,

якою чудовою була б земля наша!»

Екостежина "Дивокрай"      Чи не тоді саме сказав Антон Павлович Чехов ці слова, коли власними руками посадив маленький парк біля будинку в Ялті, будучи тяжко хворим.

     З кожним роком зростає техногенний прес на людину і вона все більше відмежовується від природи стінами домівки, виробництва чи установи. А природа з давніх-давен була та залишається основою життя, джерелом краси і натхнення.

   У наш час велику увагу і турботу викликає проблема взаємодії людини і довкілля. Вплив людини на природне середовище став настільки значним, що постало питання про гарантії її існування на Землі. Природа вже не в змозі без допомоги людини компенсувати порушення, викликані виробничою діяльністю людей, а також відновити багато видів природних ресурсів, хоча нещодавно вважалося, що ці багатства невичерпні. Усвідомлення глобальних економічних проблем кожним народом, кожною країною повинно спонукати людину до наведення порядку й у своєму домі.

   Навчальні або екологічні стежини є перспективною формою природоохоронної пропаганди. Основне призначення стежини складається з трьох компонентів: рекреації, навчання та виховання. Це своєрідна лабораторія в природних умовах. Вона дозволяє краще та всебічно ознайомитися з природою, вчить бачити незвичне у звичному, спонукає вчитись у природи. ЇЇ створюють у національних та приміських парках, в установах природничого напрямку та на шкільних подвір’ях.

 Три роки назад в Мелітопольській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №11 було створено екологічну стежину «Дивокрай»

       Загальна протяжність стежки – 500 метрів. Маршрут стежки кільцевий, тривалістю до 45 хвилин. На маршруті передбачено 6 видових зупинок, на яких старші учні, що займаються в гуртку "Юні екологи", ознайомлять із унікальністю флори, фауни та ландшафтного різноманіття шкільного подвір'я.  

Вічнозелені рослини   1. Зупинка «Вічнозелені рослини»

    Ця зупинка першою вітає гостей на шкільному подвір’ї. Тут можна побачити багато цікавих дерев та кущів.

Сосна.   Сосна високе (25-50 м) однодомне, з конусовидною або пірамідальною кроною дерево родини соснових.

Дерева, як і люди. Одні ступають по вершечках життя, ідуть порожняком і нічого по собі не лишають. Інші чесно несуть свою невеличку ношу. Треті звалюють на свої плечі усе найважче й несуть усе життя, бо більше нікому. Так і сосна. Вона, як жодне інше дерево, росте на найнеродючіших ґрунтах. Навіть за безплідні піски чіпляється своїм сильно розгалуженим корінням, запускаючи в глибину вертикальний корінь, щоб пробитися до вологи. Той корінь, мов якір у корабля. Тому сосна й урагану не піддається, настирна, тягнеться до сонця, до його світла й тепла.

Соснове дерево – легке, смолисте, на все годиться: на меблі, на будівлі, на щогли для кораблів. Хіба є хоч одна оселя без соснової дошки? Та й чи тільки оселя...

       Сосна – цінна лікувальна рослина. У науковій і народній медицині використовують хвою, шишки, молоді бруньки, що з'являються рано навесні, соснову смолу, а також продукти перегонки деревини (скипидар, дьоготь, каніфоль, деревний оцет). У хвої міститься багато вітамінів, а тому відвари й настої вживаються при цинзі. Відвари додають також до ванн, лікують ними підвищену нервову збудженість, потіння ніг, подагру тощо. Хвойні екстракти продають в аптеках у вигляді згущеного розчину.

    Благодійно впливає на організм повітря соснових лісів, насичене ефірними смолянистими сполуками. Ним особливо корисно дихати людям, що хворіють на легені. Цінувати цілющий озон соснових лісів повинна кожна людина. Запах сосни здоровіший за пахощі багатьох квітучих дерев, отож це вічнозелене дерево варто поширювати і насаджувати біля людських жител.

Магонія падуболиста  Магонія падуболиста.         У цього вічнозеленого куща один недолік – він росте у кожному саду. Магонія корисна й декоративна протягом усього року, в неї гарне листя. На початку весни вона цвіте духмяними жовтими квітами, а восени приносить чорно – сині ягоди. Рослина колюча від шипів до щетинок. Квітки середнього розміру, правильні, двостатеві. Її ладне блискуче листя не опадає на зиму, а зберігається під снігом до самої весни.      Магонія - близька родичка барбарисів. Ці декоративні колючі кущі з яскравим жовтим суцвіттям і червоними, а іноді синьо-чорними ягодами добре відомі в озелененні й плодівництві. Ними формують бордюри, колючі живоплоти.  

    Ялівець. Має войовничий вигляд, бо його голкоподібні тверді шпильки із білою смужкою посередині дуже колючі й подібні до невеликих світло-зелених із синім відтінком тригранних багнетиків.

     Що ж то за дивна рослина? Найчастіше – це кущі заввишки 1-3 метри. В окремих випадках, особливо при культивуванні ялівець стає деревом висотою 20-25 метрів. Довгасто-яйцеподібні плоди ялівцю, що сидять на зовсім коротких ніжках, достигають лише восени наступного року, або й пізніше, перетворюючись із блідо — зелених на чорно-сині із сизуватою поволокою. Отож на рослині можна побачити водночас плоди різного віку.

      Оскільки ягоди з рослини збирати руками практично неможливо, їх струшують на підстилки, а потім ретельно перебирають, вилучаючи недозрілі й неякісні. Як правило, це роблять восени (у вересні-жовтні). Сушать у затінених місцях із доброю вентиляцією. В печах і сушарках висушувати шишкоягоди не можна, бо вони втрачають якість і зморщуються. Навесні збирають ще й молоді пагони, що мають червоно-брунатне забарвлення.

      Плоди ялівцю містять велику кількість цукру, леткі олії, органічні кислоти (мурашину, оцтову, яблучну), віск, смоли, дубильні речовини, барвники, а також дуже цінні для людського організму мікроелементи: алюміній, залізо, марганець, мідь. Свою приналежність до хвойних рослий ялівець доводить леткою олією, що за складом дуже подібна до скипидару. У молодих пагонах ялівцю, так само як і в сосни та інших шпилькових рослин, міститься велика кількість аскорбінової кислоти.

               Ялівцеві шишкоягоди — незамінний продукт при виготовлені багатьох лікерів, кондитерських виробів. Як винятково корисну фітонцидну рослину, ялівець дедалі більше вирощують у культурі: в парках, скверах, на вулицях і заводських територіях. У наш час науково-технічної революції ялівець служить вірним помічником в боротьбі за цілюще повітря, за здоров'я людини.

     Туя.     Вічнозелене однодомне, до 30 м заввишки, дерево родини кипарисових. Крона густа, пірамідальна. Кора стовбура темно-бура або сірувато-коричнева. Листки лусковидні, супротивні. Стиглі шишки донизу відігнуті, світло-коричневі або коричнево-бурі, видовжено-овальні, їх луски шкірясто-дерев'янисті, часто налягають одна на одну. Запилюється в першій половині квітня. Насіння достигає в рік запилення. Майже по всій території України тую культивують як декоративну рослину.

     Самшит. Самшит вічнозелений. Невеликий (до1м заввишки) вічнозелений кущ родини самшитові. Чудова рослина, яку можна регулярно підстригати. Листки супротивні, цілокраї, шкірясті, короткочерешкові. Квітки дрібні, одностатеві, однодомні, зібрані пучками в пазухах листків. Він легко піддається фігурній стрижці, повільно росте, зберігаючи постійну форму й розміри. Цвіте в березні – квітні. Плід – куляста коробочка.

Український куточок    2. Зупинка «Український куточок»

Цей куточок – особливий, він оздоблений з великою любов’ю. На задньому плані тополя та верба. Біля них чорнобривці, целозії та мальви. А ще кущ червоної калини, символ України. Бо недарма кажуть: «Без верби та калини – нема України».

Калина. Червоною називають калину за колір стиглих плодів. Про виникнення цієї назви народ склав цікаву легенду.

Колись на нашу землю напали татари. Вони захопили у полон дівчат і примусили бути провідниками до осель, де мешкали їх рідні. Дівчата завели чужинців в непрохідні лісові хащі, подалі від свого поселення. Напасники не змогли звідти вибратися, а патріотки, незважаючи на страшні тортури, відмовилися показати їм дорогу.

Розлючені чужинці порубали дівчат шаблями, і там де пролилася кров, зросли калинові кущі з кетягами яскраво-червоних ягід. Плоди калини ніби краплини крові, пролитої волелюбними дочками українського народу, а кожна насінина за формою схожа на людське серце. Калина на Україні – символ рідної землі і вічної пам’яті про тих, хто в мужній боротьбі віддав своє життя за щастя й волю народу.

      Калина, чи не найбільше з-поміж рослин заслуговує дбайливу увагу. Вона оспівується в багатьох народних піснях. Кажуть: калина цвіте, калина гуляє, як молода дівчина…

Мабуть більше, ніж в будь-якому деревці, в ній поєдналося красиве й корисне. Калинові ягоди – гарні ліки при багатьох хворобах: кашлі, ангіні, гіпертонії, істерії, запальних процесах шлунка й кишечника… В ягодах містяться дубильні речовини, мурашина, ізовалеріанова та оцтова кислоти. Кора також має цінні лікувальні властивості, що визначаються вмістом у ній різних біологічно активних речовин. Відвар кори застосовують часто не тільки внутрішньо, а й для промивання болісних ран. Використовують і цвіт калини, оті білі пишні пелюстки, що так тішать око. З якою ніжністю писав Тарас Шевченко: Зацвіла в долині червона калина, Ніби засміялась дівчина-дитина.

І той її щасливий усміх потрібен людям так само, як і цілющий червоний сік…

        Тополя.  Хто не знає цієї сумної пісні Миколи Лисенка на слова Тараса Шевченка із славнозвісної балади «Тополя»: По діброві вітер виє, гуляє по полю. Край дороги гне тополю до самого долу.

     З давніх-давен тополя на Україні є символом дівочої стрункості, краси та вірності. Висаджували тополі на узбіччях доріг. У народних повір’ях суха тополя віщує горе дівчині. І не один мандрівник, побачивши всохлу тополю серед гурту струнких зелених красунь, пришвидшував ходу. «Скоріше б додому, щоб побачити, привітати, почути любий голос милої. Як там вона без моєї опіки?» і поспішав до рідного дому. До тієї людини, яка своєю любов’ю зігрівала його серце, помножувала сили до життя. Бо улюблена й любляча людина готова на великі й благородні вчинки. І тут тополя із символу дівочої краси та вірності вже переростала у символ рідної землі, вітчизни.

           Колись тополя допомагала й чумакам, які везли з Криму сіль та рибу. Вони завжди на ночівлю в травні намагалися зупинитися під тополями. Лягали на спочинок стомлені, розбиті цілоденною спекою, а вставали свіжі, бадьорі й прямували далі.

      Промислово тополю використовують у паперовому, сірниковому виробництві, а також фанерному, менше – як будівельний матеріал. І все ж тополя – декоративна рослина. 

Чорнобривці      Чорнобривці. Батьківщина – Південна Америка. Це чудові квіти жовтого, червоно-бурого, коричневого, оранжевого кольорів. Особливо вони приваблюють у період цвітіння (червень-вересень). Недаремно серед народних назв цих рослин є така, як жовтяки. Ще їх називають повняхами, шапочками, а російською мовою-«бархатцы».

         Чорнобривці – декоративні, дуже гарні, невибагливі до вологи та ґрунтів. Оригінальна краса рослин сприяла тому, що вони швидко поширилися в культурі та стали популярними ще й як лікарські рослини. Також вони використовуються як пряні рослини для приправи й поліпшення смаку багатьох страв, зокрема в грузинській кухні.

Верба.  Ой у полі вербиченька, там стояла криниченька…

       Окрім краси, що промовляє до людського серця, верба дарує багато корисного. Вона ніби позначка води на землі. Тому й криницю копають завжди під вербою. На сухому місці це дерево ніколи не ростиме. Де срібліє вербиця, там здорова водиця, - говорить народне прислів’я. 

    Цікавим є й такий факт: в селах, де копають колодязі на куток, тобто на 10-15 дворів, люди у відра з набраною водою завжди кладуть вербову дощечку заввишки в долоню. Такий вербовий кусник дезінфікує воду, поліпшує її смакові властивості, надаючи їй «вербового духу», що його утворюють смолисті речовини.

     Вербовий дух уподобали й бджоли. Перший взяток ранньої й теплої весни бджоли беруть із жовтих вербових сережок, оскільки дерево починає рано квітувати. Правда, вербовий мед менш корисний, ніж гречаний або липовий. Проте найсмачніша медівка буває саме з вербового меду.

        Здавна на Україні творці музичних інструментів використовували легку, дзвінку, голосисту й гнучку вербову деревину. Особливо ж прославилася верба в кобзах, а потім у бандурах, які багатьом поколінням послужили для возвеличення духу вільнолюбства, для прославлення відданих народові й Батьківщині героїв.

      Так само вербова деревина використовувалася і для виготовлення меблів. Добре відомо, які легкі човни-довбанки витісувалися та випалювалися з могутніх стовбурів верби. З верби роблять зручні й легкі дерев’яні ложки та інше начиння. 

      Верба – дерево цілюще. З лікувальною метою використовується кора з дво- або трирічних гілок, у якій містяться смоли, флавоноїди та глікозид, саліцин. Настій із вербової кори знижує температуру, оскільки спирт окислюється в організмі, перетворюючись на саліцилову кислоту. Вербова кора застосовується при ревматизмі, простудних захворюваннях, подагрі, головному болі, невралгія, при розладах шлунка. Ванни з вербового настою запобігають потінню ніг, корисні при різних шкіряних захворюваннях.

    Недарма народ оспівав це дерево в піснях, а красу його уславили поети: А над самою водою верба похилилась,- Аж по воді розіслала зеленії віти…

Красень - квітник   3. Зупинка «Красень-квітник»

Красень квітник” – одна з найпрекрасніших на стежині зупинок. Завдяки їй стежина набуває закінченості й привабливості. Тут навіть дихається по-іншому й настрій підіймається від краси! Рослини цієї зупинки можна поділити на три групи: весняного, літнього й осіннього квітування.

    Приходить весна і першими радують нас ніжні підсніжники, жовті та білі нарциси, різнокольорові тюльпани, блакитні проліски , конвалії та півники.

   Коли приходить літо то наступає справжній рай. Бо в цей час цвіте велика кількість квіткових рослин. Літники – це найбільш поширена група квітів. Маки, чорнобривці, ромашка, гацанія, геліопсис, вербена та багато інших. Вегетаційний період триває одне літо. Вони розмножуються переважно насінням.

У зв’язку з тим, що літники мають різний вегетаційний період, частину з них висівають у парниках, ящиках чи розсадних стаканах. Коли рослини підростають, їх пікірують і висаджують на постійне місце. А частину насіння літників висівають безпосередньо в ґрунт.

В залежності від строків цвітіння вони поділяються на ранні (агератум, бальзамін, петунія, портулак), Петунія середні (вербена, чорнобривці, гвоздики) та пізні (айстри, безсмертник, левкой).

Квіти-літники мають найрізноманітніше забарвлення, добре пахнуть. Крім того, серед них є чудові медоноси. 

     Петунія. Назва походить від бразильського слова 'реtun' - тютюн. Обидві рослини належать до одного сімейства. Рід нараховує близько 25 видів, що зростають у Південній Америці.

    Багаторічні трав'янисті або напівчагарникові рослини, використовувані в культурі як однолітні. Стебла прямостоячі або сланкі, квітки білі, пурпурові або червонуваті. Плід - двостулкова коробочка з дуже дрібним насінням. Схожість зберігається 2-3 роки.

  Рослина світлолюбна й теплолюбна. Добре росте на відкритих сонячних місцях. Великі петунії більш теплолюбні, ніж малі, в сиру холодну погоду перестають цвісти. До ґрунтів не вибаглива. Але підживлення - основна умова рясного й тривалого цвітіння петунії.

   Розмножується в основному насінням. Чим раніш висіяти насіння, тим раніш зацвітуть рослини. Якщо є можливість дати сіянцям підсвічування, то можна сіяти вже в лютому. У звичайних умовах оптимально сіють у другій половині березня. Цвітіння петунії настає на 70-75 день після посіву. Пересадження переносять добре. Використовують традиційно на клумбах, рабатках і бордюрах, висаджують на балконах.

Березовий гай   4. Зупинка «Березовий гай»

      Головна прикраса стежини – це алея беріз. Дерева ззовні не тільки дуже гарні, але й дуже корисні для людини.

     Береза – дерево 10-20м заввишки. Кора біла, біля основи стовбура чорно-сіра. Крона з пониклими гілками. Росте в соснових, мішаних і листяних лісах. Поширена на Поліссі, в Степу, по берегах річок, у Карпатах.

     У науковій медицині використовують бруньки, листки, березовий дьоготь. У народній медицині бруньки й листки; використовують у разі запалення нирок, шлункових хвороб та хвороб серця. Навесні шляхом підсочки з берези отримують солодкий сік. Усі види берез – високопродуктивні весняні пилконоси.

     Береза має міцну деревину світлого кольору, яка є цінним будівельним матеріалом, використовується в меблевій промисловості, для виготовлення фанери, паркету, токарних і столярних виробів. Плоди берези – горішки з двома крильцями.

Цікаво що…

Плоди берези найбільш далеко відлітають від дерева, на якому з’являються. Відстань може становити 1,5 кілометри.

А попід березами вже в березні плекають очі пшінка весняна, фіалки, гіацинти, а потім зацвітають тюльпани, півники, лілійник.

Цілющі трави   5. Зупинка «Цілющі трави»

     Конвалія. Місяць травень, вранішня пора…Ой яка ж гарна квітка! Два темно-зелені листочки наче охороняють ніжні квіточки-дзвоники. Вони народилися при місячному світлі, у глибокій тиші, під зеленим дахом в тінистих куточках лісу. Коли вони потрапляють до рук, то ніби передають людині своє тепло й спокій. Тільки не виривайте всі стебла, лишайте на насіння. Обережно відламуйте, щоб не зіпсувати коріння. Конвалія – багаторічна рослина. Як порушити кореневище, то помирає. Велика буде провина, якщо не збережете цю квітку, якщо земля наша обідніє цвітом. Хай пташки поклюють червоні ягідки, рознесуть по всіх куточках лісу її насіннячко.

Треба ще й знати, коли краще збирати рослини, щоб мати з них більше користі. Тричі надходить час збирання. Перший раз – то дівоча зрілість. Тільки висунулись голівки цвіту, от-от розів’ються, подекуди вже цвітуть. Це найсильніший збір. Другий раз – то жіноча зрілість. Цвіте повним цвітом рослина, подекуди вже й пелюстки опали. От як молодиця, гарна така, а вже втома на обличчі. Це середній збір. Третій раз – то баб’ячий збір. Квітки одцвіли зовсім, і плоди опадають, і сама потемніла. Готується на вічний спочинок. Конвалія – серцева квітка, її вигляд вказує на те.

     Шавлія. За що ж така шана цій південноєвропейській рослині? По-перше, в листках шавлії міститься близько п’яти відсотків (якщо садити на вапнякових ґрунтах, то більше) таніну – речовини, що застосовується для лікування всіляких запалень. За вмістом таніну тільки листя волоського горіха перевищує шавлію. Проте шавлію може мати в себе кожний, а з горіхом – складніше. По-друге, в листках шавлії міститься протитуберкульозний фітонцид, тому зрозуміла пошана народу до цієї рослини. По-третє, терпени – складові шавлієвих олій, прекрасні ліки для хворих на бронхіальну астму.

    Шавлія має також дезінфікуючі властивості, зокрема при розладах функцій шлунка та кишкового тракту, поліпшує процес травлення. Напаром із шавлії лікують також зовнішні хвороби – запалення шкіри, опіки першого ступеня, рани, що важко гояться. Для лікування бронхів добре діють інгаляції із шавлією.

    Чебрець звичайний. Цвіте з червня до вересня. Легка олія його застосовується в парфумерії, косметиці, кулінарії, миловарінні тощо. Трава містить летку олію, дубильні та гіркі речовини. Летка олія і сама трава чебрецю широко застосовується в науковій медицині у вигляді відварів і рідкого екстракту при бронхітах та інших захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Препарати: відвар, екстракт рідкий, пертусин. Чебрець зміцнює організм при безсонні, при розумовій перевтомі, при авітамінозі С.

Дендропарк   6. Зупинка «Дендропарк»

     Озеленення навчальних закладів відрізняється від озеленення інших елементів міста тим, що зосередженні при школах рослини необхідно звести в певну ботанічну систему за біологічними та господарськими групами, щоб вони були базою для навчального процесу з усіх природничих дисциплін.

   В перші роки новозакладений сад або парк має порівняно бідний вигляд, тому що більшість висаджених у ньому дерев знаходиться в стадії формування: стовбур тонкий, часто непрямий, крона рідка, не має ще визначеної форми; потрібні десятиріччя, щоб дерева досягли свого повного розвитку й набули декоративної форми. Кущі мають значно коротший період формування (2-3 роки), який проходить найчастіше в розсаднику. Цим вони особливо цінні для садів і парків в перші роки їх існування. В цей час вигляд парку залежить майже виключно від видового складу кущів і характеру їх розподілу на території зеленого масиву.

    Ніяка квіткова або килимова клумба, ніякий квітник або партер не мають такого декоративного ефекту, який створюють висаджені великими масивами кущі, які красиво квітнуть. Вони перші прикрашають весною сади та парки. Поступово, в міру проходження весняних фаз, кількість квітнучих кущів збільшується, і в травні та червні настає максимум їх цвітіння.

     При відповідному підборі й розміщенні кущі дають безперервну зміну яскравих барв протягом усього вегетаційного сезону. В кінці квітня, коли більшість дерев і кущів ще не мають листя, кущі форзиції геть усі вкриваються золотистими квітками. За ними зацвітають яблуні та вишні, розкішно вбрані білими або рожевими квітками. В першій декаді травня цвіте бузок, за ним вкривається сніжно-білими квітками спірея. Протягом майже всього травня цвіте яскраво забарвленими рожевими і червоними квітками айва японська. У травні цвіте більшість кущів – жимолость, калина-гордовина,  глід та інші.

                       Любі друзі! Ви пройшлися разом з нами зупинками нашої екостежини, познайомилися з цікавими рослинами. На жаль, ми обмежені сторінками сайту, тому, якщо ви бажаєте пізнати більше, гостинно запрошуємо Вас відвідати наш школу №11